6 червня представники ЗМІ відзначили професійне свято – День журналіста. Зазвичай у цей день було багато вітань, які, звичайно, приємно приймати. Особливо День журналіста любить влада та депутати, які навипередки прагнуть привітати журналістську братію якось особливо. Але чи щиро?
Того дня навіть ті, кого ми критикували, робили нам подарунки, вручали грамоти. Ми раді такій увазі до себе, приємно, що до тебе піддобрюються. І лише пошепки бубонимо, навіщо нам такі подачки в країні, де неймовірно важко чесно працювати, де до журналістської братії відносяться, як до третьосортних людей?
У День журналіста нас знову дурять. Бо насправді влада не любить журналістів, адже більшість із них знають і бачать більше, ніж того хочуть чиновники. Насправді не люблять журналістів і більшість керівників - від малого до великого, ті, кому заслужено і незаслужено діставалося на сторінках газет.
Найбільше представники ЗМІ цінують, коли результати їхньої роботи приносять користь громадськості та є дороговказом для чиновників. Щодо останніх, то з цим у нас великі проблеми. Якщо ти критикуєш владу, то ледь не ворог номер один, продажний журналіст, виконуєш чиєсь замовлення. Нас постійно лають, звинувачують у неосвіченості чи незнанні справи і водночас до нас піддобрюються, намагаються якщо не купити оптом, то принаймні підкупити, зав’язавши рота і заливши очі дармовою горілкою. Одні піддаються на це, пливуть за течією, об них влада витирає ноги.
Але є ще журналісти, які намагаються працювати на совість, незважаючи на докори з різних боків. А значить, ми ще вміємо годити найвибагливішому цензору, копійка якого витрачена не на хліб, а на газету.
Зі святом, колеги журналісти, які безкомпромісно стоять за правду!
Віталій Попович, головний редактор
вологість: тиск: вітер: |
Передрук публікацій з сайту можливий тільки з дозволу редакції та за наявності гіперпосилання