Як обласна рада розбазарила дев’ятиповерховий гуртожиток музучилища

Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 
03.04.2016
Хіти: 2941

Дивно, але факт: Тернопільська обласна рада де-факто, а незабаром і де-юре втратить у Тернополі цілий дев’ятиповерховий гуртожиток, в якому свого часу мешкали студенти та викладачі музичного училища. В цій історії продумано цілу схему, як цілком законним шляхом втратити будівлю навчального закладу. І тягнеться ниточка в цій справі аж до високих чиновницьких кабінетів «білого» дому. Але все за порядком…

 

Студентам на Лепкого… не зручно!?

Гуртожиток Тернопільського обласного музичного училища ім. С. Крушельницької відкрили 1977 року. Тоді освіту в навчальному закладі здобували близько 500 студентів. Значна частина з них поселилася у комунальний гуртожиток на вул. Лепкого, 5. Але з часом у будівлю під різним приводом підселяли осіб, які до навчального закладу не мали жодного відношення.

– У 1990-х ліцензовані обсяги набору почали зменшуватись, відповідно вивільнялися кімнати у згаданому гуртожитку. Відтак, за рішенням облради (а музучилище є установою Тернопільської облради), на звільнені квадратні метри почали заселяти працівників різних установ. Оскільки документи були погоджені з вищим керівництвом облради, ми цих людей заселяли, – зазначив директор музучилища Михайло Рудзінський.

Ще донедавна за музучилищем залишалося 26 кімнат у гуртожитку (2 з 9 поверхів!) і цієї кількості для потреб навчального закладу більш-менш вистачало. Але віднедавна і їх не стало. З благословення депутатів облради відбувся так званий бартер: училище віддало свої кімнати інституту післядипломної освіти, натомість отримало меншу кількість кімнат у їхньому гуртожитку.

– З гуртожитку до училища їздити з дорогими інструментами в центр міста студентам було складно. До того ж, щоб репетирувати, часто це доводилось робити вдосвіта або пізніми вечорами. Відповідно батьки й винаймали помешкання для своїх дітей ближче до музучилища. Зважаючи на це, я звернувся до керівництва обласної ради як нашого роботодавця, щоб підшукали нам кімнати для студентів ближче до навчального закладу. Нещодавно нам пішли назустріч, надавши місця в гуртожитку на вул. Громницького, що на масиві «Дружба». Хоча кімнат там менше, ніж було в нас на вул. Лепкого (22 проти 26), і стан їх був, м’яко кажучи, не дуже, але такий варіант нас влаштував. Адже новий гуртожиток знаходиться значно ближче до навчального закладу, звідти швидко і зручно можна доїхати чи навіть пройтися через парк «Топільче», – відзначив директор училища.

Операція «Ліве переселення»

За, на перший погляд, благими намірами керівництва училища прослідковуються зовсім інші речі, далекі від доль талановитих музикантів.

– Донедавна гуртожиток музучилища був студентським, отож він не підлягав приватизації. Однак депутати обласної ради попереднього скликання змінили його статус. Відтепер, згідно з законом про захист прав мешканців гуртожитків, хто прожив у ньому певний період, того не можуть виселити і він має першочергове право на приватизацію, – зазначив голова освітянської комісії облради Ігор Леськів.

Ігор Юрійович також додав: «З гуртожитку інституту післядипломної освіти пересилили не всіх, а лише 12 сімей, отримавши при цьому цілих два поверхи гуртожитку музучилища. Частину з тих двох поверхів заповнили мешканцями з Громницького, а дозаповнювали рештою».

Журналісти «Номер один» дослідили, хто ж переїхав з гуртожитку інституту післядипломної освіти на вулицю Лепкого. Виявилось, що в цьому списку є чиновники, міліціонери, податківці і навіть водій (можливо, колишні). Лише двоє осіб мають пряме відношення до інституту післядипломної освіти (О. Переймибіда, Г. Провозюк) та один - до обласної ради (В. Лукашук). Щодо решти, то маємо цікаву картину. Скажімо, нині покійний екс-голова облради Б. Якубишин пролобіював вселення в гуртожиток Степана Балабана, котрий на момент поселення працював викладачем одного з місцевих вишів, вчительки Надії Івахів та податківця Руслана Полянського. Ще один екс-голова облради А. Жукінський віддав кімнату в гуртожитку міліціонеру Роману Возняку та працівнику обласної адміністрації Мирославу Якиміву. Ще за двох працівників ТОДА – Олександра Штогуна та Юрія Гука - поклопотав еск-заступник голови облради Василь Кравець. За протекцією екс-заступника голови ТОДА М. Скибньовського поселили водія головного лікаря стоматполіклініки Степана Василюка. Ще задовго до мерства вже мав серйозний вплив на обласну раду нині діючий міський голова Тернополя С. Надал. За його листом (тодішній заступник голови ДПА в області) та резолюцією ще одного голови облради М. Миколенка квадратні метри отримала працівниця податкової Марія Кужда.

Але і це ще не все. Під шумок прийняття рішення про велике переселення до 12 «щасливчиків» незрозумілим чином додалися ще двоє осіб – Я. А. Ратушка (автотранспортне підприємство облради) та І.І. Яцишин (директор КП «Профдезінфекція»). Щодо останнього, то за нього міг поклопотати екс-перший заступник голови облради С. Тарашевський. А все тому, що і один, й інший ішли в одному списку Радикальної партії до обласної ради на місцевих виборах 2015 року.

Ви гадаєте, чи може простий смертний отримати в наш час житло нехай навіть у гуртожитку? Очевидно, тут потрібно було дякувати-не надякуватися високопосадовцям обласної ради.

Розуміючи, що людей, які не зовсім справедливо отримали квадратні метри, ніхто не виселить, маємо іншу проблему, про яку неодноразово наголошував Михайло Рудзінський. Місця в гуртожитку на вул. Громницького музучилище отримало на підставі договору-позички (спершу на один рік, а віднедавна на два роки), натомість нові поселенці на Лепкого – практично назавжди.

– Виходить так, що сьогодні на балансі музучилища є величезний 9-поверховий гуртожиток, де немає жодного студента, бо там немає вільного місця. Студентів музучилища заселили в гуртожиток інституту післядипломної освіти на один рік за договором позички. Тепер цей договір продовжили на два роки, хоча були обіцянки передати навчальному закладу хоча б один поверх на постійній основі. Керівництво училища тепер гадає: поселять чи не поселять на наступний рік? Сьогодні ми маємо вирішити питання зі студентами, а також подумати, щоб подібним чином не приватизувався гуртожиток на вул. Громницького, – резюмував Ігор Леськів.

Віталій Попович